Embedded Files
Музей "На Унтервалю" - це місце зустрічі з живою історію багатокультурного галицького села середини XX століття. Музейна експозиція - гнучка та мобільна, а більшість експонатів можна не тільки оглянути, але й спробувати ними покористуватись.
Музей "На Унтервалю" - це місце зустрічі з живою історію багатокультурного галицького села середини XX століття. Музейна експозиція - гнучка та мобільна, а більшість експонатів можна не тільки оглянути, але й спробувати ними покористуватись.
Експозиція складається не тільки з речей автохтонного місцевого населення, але також із речей, що привезли із собою після війни сім'ї, що втратили рідну домівку - депортовані з території сучасної Польщі (Надсяння, Лемківщина) та примусово виселені із села Велика Вишенька, що перестало існувати внаслідок розширення меж Яворівського військового полігону.
Експозиція налічує понад 150 експонатів, подарованих Музею місцевими мешканцями.
Експозиція налічує понад 150 експонатів, подарованих Музею місцевими мешканцями.
Всі місцеві експонати відображають життя та культуру села.
Всі місцеві експонати відображають життя та культуру села.
А також побут українців, німців, поляків та євреїв, що проживали тут до середини XX ст.
А також побут українців, німців, поляків та євреїв, що проживали тут до середини XX ст.
Увага! Музей можна відвідати під час заходів або ж попередньо узгодивши дату візиту з командою Музейно-культурного центру "На Унтервалю"
Чому "Унтервальден" та звідки тут взялись німці?
Євреї в Підгайчиках та Унтервальдені
Євреї в Підгайчиках та Унтервальдені
Ще у XIV столітті, коли наші землі входили до складу Польського Королівства, сюди прийшли численні єврейські поселенці. Їх сюди запрошував король Казимир Великий.
Єврейське населення переважало у містах, натомість у селах проживало лише по кілька родин. Іноді їх було кілька десятків.
В Підгайчиках та Унтервальдені євреї становили меншість, проте залишили свій слід в історії краю. Зі спогадів людей, що провели дитинство в мультикультурні 30-ті роки минулого століття знаємо, що місцеві євреї були дуже освіченими. Серед них були люди, що знали медицину. Таких євреїв дуже поважали.
В наших селах було досить багато єврейських родин, вони займались, як правило, обробітком землі. Проте були й такі, що торгували вдома, наприклад, тканиною чи прянощами. У 30-х роках в Унтервальдені була єврейська родина, що виготовляла бетонні кільця для криниць. А також на присілку Наварів-Рогачки була єврейська корчма та великий паровий млин Парнесів.
Єврейські діти ходили до звичайної державної школи, деякі – до приватної євангелистської. У побуті з сусідами, як свідчать очевидці, спілкувались українською. Хоча поміж собою іноді – ідишем.
Навпроти протестантського храму в Унтервальдені євреї мали свою божницю (синагогу).
«А жиди [євреї] мали туво, де межи Кавецьким і магазином. То ту була жидівська божниця. Жиди мали свою божницю. Там велика божниця була. Так, там була божниця. Ну, але то в войну. Хто її розібрав, хто ту цеглу забрав я не пам’ятаю. Но вона мала, хреста вона не мала вгорі, но шось вона мала. Чи то півмісяць чи шо, я не пам’ятаю. А ховалися жиди в Глинянах. Там був їхній цвинтар. То всіх їх ховали там», – Марія Сподарик (з дому Войтович), 1929 р.н., с. Унтервальден.
Єврейська історія Підгайчиків - Унтервальдену закінчилась у 1940-х роках. Частину місцевих євреїв вбили або ж відправили на примусові роботи у табір Грушка. Цей робітничий табір у липні 1943 року розстріляли на горі Липовиця в околиці села Шопки біля Підгайчик.
Частина сімей все ж врятувались з допомогою українських та польських сусідів. Більшість євреїв емігрували до США. А інші, фактично, асимілювались.
Page updated
Google Sites
Report abuse