Мандри довкола Унтервалю: Вижняни – село, що не захотіло бути містом. Част. I

Село, що не захотіло бути містом

Вижняни – містечко на пагорбі, посеред озер, рік і полів. Від того і назва Вижняни – ті, хто живуть на висоті.

«Наразі розкажу вам дві історії, коли постали наші Вижняни. Коли? – Знаємо, що колискою Львова був замок, збудований за князя Льва, сина Данила, у 13 столітті. Що Львів тоді містом став, а водночас оборонною місцевістю. Припускаю, що і наші Вижняни у той час, після закладення Львова, народилися близько 1300 року…» - такими словами розпочинає свою книгу «Маленька історія Вижнян» її автор Вавжинець (Лаврентій) Пухальські (книга вийшла в друк у 1917 році у Львові).

Із відкритих нам джерел на сьогодні знаємо, що у 1400 році власниками Вижнян була родина Клюсів. Власне, тогочасний власник Вижнян Ян Клюс гербу Шренява отримав дозвіл для Вижнян «радитись (тобто здійснювати управління) на німецькому праві».

У той час там існував і свій громадський суд, який особливо небезпечним злочинцям міг присудити навіть смерть. Для виконання такого вироку в Вижнянах існувало навіть спеціальне місце, відоме ще до початку 20 століття як «Шибенна гора». Шибенна – від слова шибениця, адже карали на смерть у ті часи саме на шибениці.

На північ від села проходив славетний Глинянський тракт. Від тракту Вижняни мали у давні часи чималі прибутки – а точніше від багатих східних купців, що прямували з своїми товарами до Львова.

Вижнянський замок

Є також і згадки про замок у Вижнянах – перша письмова згадка про замок, що стоїть на самому березі великого ставу, датується 1494 роком. Оборонний замок обведений великим ровом, наповненим водою, з півдня – оточений частоколом, зі заходу – великим ставом. Замок мав вигляд оборонного двору. Точних його описів чи зображень не збереглось. Замок потерпав від численних татарських нападів, а остаточно перестав існувати після обгори Вижнян військом Богдана Хмельницького, яке у 1648 році йшло на Львів.

Шпиталь убогих фундації Куропатніцьких

Після цілої «династії» Клюсів Вижняни переходять у власність Войцеха Куропатніцького, котрий одружується з Катажиною Клюс.

Їхня дочка – Зофія у 1641 році стає фундаторкою Вижнянського шпиталю для убогих. У 1774 році будинок шпиталю розміщувався по сусідству від костелу св. Миколая, був з дерева на доброму кам’яному фундаменті з трьома помешканнями всередині, критий гонтом. На той час у шпиталі проживало троє осіб: Ян Заторський, Марціяна Єзьорковська і Урсула Врублевська.

Оновлений будинок убогих, побудований Потоцькими проіснував до 20 століття, протягом певного періоду у ньому розміщувалась сільська школа.

Власники двору в Вижнянах 1350-1939 рр.

Клюси - 1350 – 1590

Куропатніцькі - 1590 – 1634

Ґраб’янки і Куропатніцькі – 1643 – 1690

Ґєдзінські – 1690 – 1716

Ольшевські – 1716 – 1760

Чарторийські – 1760 – 1816

Потоцькі – 1816 – 1939

Ян Клюс гербу Шренява – власник Вижнян, фундатор костелу, герой битви під Грюнвальдом

У книзі «Маленька історія Вижнян» знаходимо скупі дані про одного із найвідоміших нам власника селища – Яна Клюса. Найперше, що дізнаємось – це про його німецьке походження. Прізвища Клюс, Клос, Клаус – є старонімецькими, найчастіше зустрічались у Саксонії, Шльонську, у долині річки Рейн та фактично означали скорочене ім’я Ніколас. Пізніше, у часи Речі Посполитої, такі німецькі прізвища на Галицьких землях полонізувались (додаванням суфікса -ський, -цький) і зараз, ймовірно, ці прізвища ще зустрічаються у формі Клюсовський, Клюсоцький і т.д.

Тому, сміливо можемо вважати, що Ян Клюс – нащадок німецьких колоністів, яких ще руські князі за часів Галицько-Волинського князівства масово запрошували до відбудови спустошених монголо-татарами земель.

До речі, цікава історія також і його дружини - дочки відомого руського шляхтича Ходка Лойовича гербу Корчак. У давніх руських документах вона зветься Мариною, а в тогочасних польських - Малгожатою або Марушкою. Ходко Лоєвич син Івана був першим відомим власником Вижнян, а після його смерті - село перейшло у власність його дочки та зятя - Яна (Яська) Клюса гербу Шренява.

У 1386 році Ян Клюс був свідком на весіллі короля Ягайла та королеви Ядвіги в Кракові, що свідчить про його важливий статус у тогочасній Речі Посполитій.

У 1400 році у власності Яна та Малгожати Клюсів, окрім Вижнян, були також і сусідні села: Куровичі, Солова, Печенія, Селиська, Коросно, Полюхів, Розворяни, Альфредівка, Ганачів, Якимів.

Ян Клюс був учасником Грюнвальдської битви, у якій і загинув у 1410 році.

Нагадаємо, що Грюнвальдська битва - ключова битва у так званій "Великій війні", що відбувалась у 1409-11 роках між силами Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського . У наслідку перемоги об'єднаних військ у цій битві значно послабились сили Тевтонського ордену та припинилась його експансія на схід.

Цікаво, що одним із найвідоміших героїв битви під Грюнвальдом був руський лицар Іванко Сушик родом із недалекого до нас села Романова, що в Бібрській громаді. За свої подвиги у битві Іванка нагородив сам король Владислав II Ягайло, подарувавши йому у власність три прильвівські села.

Використана інформація з відкритих джерел,

а також переклад з книги В.Пухальські "Маленька історія Вижнян"

Книгу мовою оригіналу можна прочитати тут

Опрацював Станіслав Клосовський

Передрук тільи зі згоди та з посиланням на автора